Координати: 55°42′46″ пн. ш. 37°39′27″ сх. д. / 55.71278° пн. ш. 37.65750° сх. д. / 55.71278; 37.65750

Автозаводська (станція метро, Москва)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

55°42′46″ пн. ш. 37°39′27″ сх. д. / 55.71278° пн. ш. 37.65750° сх. д. / 55.71278; 37.65750

Автозаводська
Замоскворіцька лінія
Загальні дані
ТипКолонна трипрогінна мілкого закладення
Глибина закладення11 м
Проєктна назваЗавод імені Сталіна
Стара назваЗавод імені Сталіна (до 5 липня 1956)
Кількість1
ТипОстрівна
ФормаПряма
Дата відкриття1 січня 1943 року
Архітектор(и)О. М. Душкін (за участю Н. С. Князева(рос.))
Архітектор(и) вестибюлівО. М. Душкін (південний), М. Г. Файнштейн(рос.) (північний, 1968)
Інженер(и)-конструктор(и)С. Рыбкин (рос.), Г. И. Кибардин (рос.), Н. А. Кабанов (рос.)
Будівельник(и)Дистанція № 3 (БМУ-8) Мосметробуду
Пересадка на Автозаводська
А: 8, 9, 44, 99, 142, 186, 193, 322, т26, т40, т67
Виходи доАвтозаводська вулиця і вулиця Мастеркова
Час відкриттяпівнічний вихід - 5:30
південний вихід - 5:35
Час закриття1:00
Код станції029, Ав
Мапа
Замоскворіцька лінія
Ховрино
Оборотні тупики
Річковий вокзал
Водний стадіон
Войковська
Сокіл
Аеропорт
Динамо
   
Білоруська
Маяковська
Тверська
Театральна
   
Новокузнецька
   
Павелецька
   
Автозаводська
Коломенська
Каширська
Кантемировська
Царицино
Орєхово
Домодєдовська
Красногвардійська
Алма-Атинська

«Автозаводська» (рос. Автозаводская) — станція Замоскворіцької лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Павелецька» і «Технопарк», на території району «Даниловський» Південного адміністративного округу міста Москви. Є пам'яткою архітектури (розміщена відповідна пам'ятна дошка).

Історія

[ред. | ред. код]

Станція була побудована в складі третьої черги будівництва Московського метрополітену на ділянці «Площа Свердлова» (наразі — «Театральна») — «Завод імені Сталіна».

Проєкт станції було обирано на конкурсній основі з 42 проєктів — подібну різноманітність є можливим пояснити тим, що в той час все, пов'язане з ім'ям вождя, було дуже престижно. Переможцем був визнаний проєкт до того часу вже відомого архітектора О. М. Душкіна (за участю Н. С. Князєва).

Будівництво станції було розпочато ще в 1940 році, але після початку нацистсько-радянської війни роботи були призупинені. Але, як тільки регулярні бомбардування міста було припинено, будівництво було відновлено, і 1 січня 1943 року станція стала до ладу.

До 5 липня 1956 мала назву «Завод імені Сталіна». Після розвінчання культу особи Сталіна була перейменована разом з заводом. Назва станом на початок 21 сторіччя — по розташованому поблизу Московському автомобільному заводу імені І. А. Лихачова.

Технічна характеристика

[ред. | ред. код]

Конструкція станції — колонна трипрогінна мілкого закладення (глибина закладення — 11 метрів), з однією острівною прямою платформою. Споруджена за індивідуальним проєктом.

Пересадки

[ред. | ред. код]

Колійний розвиток

[ред. | ред. код]
Схема колійного розвитку станції Автозаводська

Станція з колійним розвитком — 6 стрілочних переводів, перехресний з'їзд і 2 станційні колії для обороту та відстою рухомого складу.

За станцією знаходяться тупики, що використовувалися для обороту потягів до продовження лінії на південь, тепер вони використовуються для технічного обслуговування і нічного відстою потягів. Частина перегону «Автозаводська» — «Коломенська» наземна, і розташовується на мосту над Москвою-рікою.

Конструкція та оздоблення

[ред. | ред. код]

Конструктивно та архітектурно «Автозаводська» є варіацією на тему «Кропоткінської». Головна відмінність полягає в тому, що «Автозаводська» істотно вище. Два ряди тонких залізобетонних колон квадратного перетину з ребрами підтримують сплощені, але разом з тим рельєфні безбалочні склепіння. У торцях станції розташовані ескалатори, прохід до яких зі станції здійснюється через круглі аванзали.

Колійні стіни станції оздоблені мармуром Прохоров-Баландінського родовища, переважно теплих тонів. Колони оздоблені жовто-ліловим алтайським мармуром «Ороктой» (у Московському метрополітені це перше використання такого мармуру), база колон — чорний діабаз. Підлога також викладена чорним діабазом з простим геометричним орнаментом із чорного та сірого граніту. Також місцями використовувалися асфальт і метласька плитка.

Спочатку на склепінні по центру залу розміщувалися оригінальні конічні світильники. Пізніше вони були замінені люмінесцентними лампами, які розташовуються між сусідніми колонами в кожному ряду (два ряди світильників), і таким чином, вигляд станції був кардинально змінений. У північному торці центрального залу розміщувалася гіпсова скульптура Йосипа Сталіна (демонтована при спорудженні північного виходу в місто).

Вестибюлі

[ред. | ред. код]

Станція має два виходи, що ведуть на вулиці Автозаводська і Мастеркова. Крім того, обидва виходи знаходяться на різних сторонах Автозаводської площі, на яку ведуть 1-й, 2-й і 3-й Автозаводські проїзди.

Двоповерховий південний вестибюль — ровесник станції, також виконаний за проєктом О. М. Душкіна. Початково стояв окремо, але у 1961 році він був вбудований у восьмиповерхову житлову цегляну будівлю. Фасад прикрашають напівколони з лабрадору і дуже високі засклені арки дверних прорізів. Відразу за подвійними дверима знаходиться прямокутний аванзал станції. По кутах аванзалу розташовані великі вентиляційні віддушини, забрані кованими решітками з рослинним орнаментом. Стіни аванзалу оздоблені кремовим мармуром родовища Газган.

Аванзал широким і коротким переходом з'єднується з круглим ескалаторним залом, де встановлені турнікети. Еліптична арка ескалаторної камери зовні обведена вузьким дуговим балконом. Стіни ескалаторного залу оздоблені кремовим мармуром родовища Коєлга. Навпроти ескалатору розташовано велике мозаїчне панно, виконане з різних сортів мармуру, епічно зображує дефіляду на Красній площі.

Крім спуску на станцію і переходу в аванзал, з ескалаторного залу ведуть три службові двері, декоровані великими арками і оздоблені червонуватим мармуром.

Сферичний купол вестибюля прикрашений спрощено-схематичним розписом по штукатурці в синьо-червоно-золотій колірній гамі, виконаним у кінці 1950-х років. Розпис зображує сцени з життя робітників заводу ЗІЛ і моменти історії СРСР, центром композиції служать величезні червоні серп і молот. Розпис доповнюють червоні стрічки з написами «Мир», «Труд», «Свобода», «Рівність», «Братство», «Щастя».

Північний вихід, побудований за проєктом М. Г. Файнштейна в 1968 і в цілому типовий для московського метрополітену, закінчується в підземному переході під вулицею Мастеркова.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]
  • Автозаводська. на офіційному сайті Московського метрополітену. Архів оригіналу за 13 вересня 2015. Процитовано 23 листопада 2013. (рос.)
  • «Автозаводська» на сайті Артемія Лебедєва metro.ru [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.]
  • «Автозаводська» на сайті news.metro.ru [Архівовано 23 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  • План-схема станції
  • «Автозаводська» на KartaMetro.info — Міський транспорт, виходи в місто і схема станції на супутниковій карті Москви.
  • «Автозаводська» на Яндекс. Картах.
  • Прогулянка по станції «Автозаводська» (відео, 10 хвилин) [Архівовано 20 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Попередня станція Лінія Наступна станція
Павелецька   Замоскворіцька лінія   Технопарк